Шуруповерт Makita забивається пилом швидше, ніж здається на перший погляд. Особливо якщо ним свердлили гіпсокартон, бетон або працювали на будівництві. Дрібна пилюка проникає крізь вентиляційні отвори прямо до двигуна, осідає на щітках колектора, забиває редуктор — і ось інструмент вже гріється, втрачає потужність, а іноді просто перестає крутити патрон. Розібрати шуруповерт і почистити його самостійно — цілком реальна задача навіть без спеціальних навичок. Головне — розуміти послідовність дій і не поспішати з викруткою там, де треба спершу подивитися.
Коли настав час чистити інструмент
Є кілька ознак, які підказують, що всередину набилося пилу більше, ніж потрібно.
Шуруповерт починає гудіти голосніше звичайного, з’являється характерний тріск при роботі на високих обертах. Двигун перегрівається навіть при короткому використанні — корпус гарячий буквально за хвилину роботи. Патрон крутиться нерівномірно, з ривками. І, звісно, якщо через вентиляційні щілини видно шар сірої або чорної пилюки — це вже прямий сигнал розбирати.
У мене був випадок з Makita DDF482 — після ремонту квартири, де свердлили купу отворів під дюбелі в цеглі, інструмент почав видавати запах паленого пластику при кожному включенні. Розібрав, а там щітки колектора буквально засипані цегляним пилом, ледь торкалися контактів. Ще тиждень роботи — і згорів би двигун.
Що знадобиться для розбирання
Не варто лізти в шуруповерт без підготовки — можна загубити дрібні деталі або пошкодити пластикові защіпки корпуса.
Знадобиться набір:
- хрестова викрутка (зазвичай PH2, іноді PH1 для дрібних гвинтів)
- балончик стисненого повітря або компресор
- м’який пензлик для пилу
- ватні палички або тканина без ворсу
- невелика ємність для гвинтів, щоб не розкотилися по столу
- мастило для редуктора (літол або спеціальна змазка для інструментів)
- ізопропіловий спирт для контактів
Балончик стисненого повітря можна замінити компресором з невеликим тиском, головне — не дути на максимальній потужності, бо можна забити пил ще глибше в підшипники.
Порядок розбирання корпуса
Спочатку витягуємо акумулятор. Це очевидна річ, але про неї часто забувають — і потім дивуються, чому інструмент “живе своїм життям” під час розбирання.
Корпус більшості моделей Makita (18V LXT серії, наприклад DHP482, DDF484 та подібні) складається з двох половинок, з’єднаних гвинтами по периметру. Гвинтів зазвичай 8-10, вони різної довжини — тому важливо запам’ятовувати або фотографувати, який гвинт звідки викручений. Найдовші зазвичай стоять ближче до патрона, найкоротші — біля кнопки живлення.
Після викручування всіх гвинтів корпус не розвалюється сам — половинки тримаються ще й на пластикових пазах. Тут треба діяти акуратно: підчепити плоскою викруткою в місці стику біля вентиляційних отворів і легенько розвести половинки. Різким рухом смикати не варто — можна зламати кріплення кнопки реверсу або перемикача швидкостей, вони там тримаються на пружинках і випадають першими.
Коли одна половинка знята, всередині відкривається вся начинка: двигун, редуктор, плата керування, кнопка пуску з регулятором обертів, перемикач реверсу. Все це лежить у пазах другої половинки корпуса, ніяких додаткових кріплень зазвичай немає — деталі просто зафіксовані формою корпуса.
Чищення двигуна і щіток
Двигун — найвразливіше місце для пилу. Якщо модель Makita щіткова (а більшість бюджетних та середніх моделей саме такі), варто перевірити стан вугільних щіток.
Щітки витягуються через невеликі кришечки на корпусі двигуна — крутяться пласкою викруткою або спеціальним ключиком, який іноді йде в комплекті. Якщо щітка стерлася менш ніж на третину довжини від нової — можна почистити і поставити назад. Якщо стерлася більше ніж наполовину — краще замінити на нову, благо коштують копійки і продаються майже в будь-якому магазині інструментів.
Сам колектор двигуна (та мідна частина з ламелями, по якій ковзають щітки) протирається ватною паличкою, змоченою в спирті. Не в бензині і не в ацетоні — ці розчинники можуть роз’їсти ізоляцію обмоток. Пил з корпуса двигуна здувається стисненим повітрям, короткими поштовхами, а не одним довгим струменем.
Обмотки статора протирати не варто взагалі — тільки здувати пил. Волога тканина тут ні до чого, ризик короткого замикання того не вартий.
Робота з редуктором
Редуктор — та частина, куди пил потрапляє рідше, ніж у двигун, зате там він змішується з мастилом і утворює абразивну кашу, яка потихеньку стирає шестерні.
Розбирати редуктор до останньої шестірні без потреби не варто — це складна частина з планетарними передачами, і зібрати назад без досвіду буває непросто. Зазвичай достатньо зняти передню частину (там, де кріпиться патрон), протерти видиму пилюку та стару змазку тканиною, а потім нанести свіже мастило.
Якщо помітно, що стара змазка перетворилася на сіру абразивну пасту — краще видалити її повністю сухою ганчіркою, а тоді вже класти новий шар літолу або спеціальної змазки для редукторів. Тонким шаром, не жаліючи, але й не заливаючи все навколо.
Плата керування і кнопка пуску
Тут найбільша обережність. Плата боїться вологи категорично, тому ніякого спирту чи інших рідин на контакти плати — тільки сухе повітря і, за потреби, м’який пензлик.
Кнопка пуску з регулятором обертів — механізм, куди пил забивається постійно через щілину для натискання. Якщо шуруповерт почав “тупити” на низьких обертах або смикатися — часто причина саме тут. Кнопку можна продути стисненим повітрям прямо через щілину, не розбираючи повністю (розбирання кнопки — процес тонкий, там дрібні пружинки, які легко загубити).
Перемикач реверсу теж варто продути — там накопичується пил, який заважає чіткому перемиканню напрямку обертання.
Збирання шуруповерта назад
Збирати треба у зворотному порядку, і тут головне не наплутати з розташуванням деталей всередині корпуса.
Спочатку кладемо двигун на своє місце в пазах, потім плату керування, кнопку пуску з пружинкою (вона повинна стати рівно у своє гніздо, інакше кнопка не буде натискатися), перемикач реверсу. Перевіряємо, чи всі проводки лежать у своїх канавках і не затиснуться при закритті корпуса — це найпоширеніша помилка новачків, коли провід затискається між половинками корпуса і потім або перетирається, або заважає щільно скласти корпус.
Накриваємо другою половинкою, злегка притискаємо і перевіряємо, чи рівно зійшлися пази по периметру. Якщо десь є щілина або перекіс — значить якась деталь встала не на своє місце, треба відкрити і подивитися ще раз.
Закручуємо гвинти в тому ж порядку, що й викручували — довгі на свої місця, короткі на свої. Не варто закручувати останній гвинт до упору відразу — краще спочатку наживити всі, а потім протягнути по черзі, так корпус стане рівніше.
Як часто варто чистити шуруповерт
Все залежить від інтенсивності використання. Якщо інструмент лежить вдома і дістається двічі на рік повісити картину — можна не турбуватися роками. А якщо шуруповерт працює на будівельному об’єкті щодня, в умовах цегляного або бетонного пилу — чистити варто раз на кілька місяців, не чекаючи поки з’явиться запах паленого чи перегрів.
Профілактика набагато дешевша за ремонт двигуна чи заміну редуктора. Двадцять хвилин з викруткою і балончиком стисненого повітря продовжують життя інструменту на роки — це реально працює, перевірено не раз на власному досвіді і на інструментах знайомих майстрів.
Розбирання Makita — процес, який після першого разу займає хвилин п’ятнадцять-двадцять, включно зі збиранням назад. Головне — не поспішати, фотографувати кожен етап на телефон (це рятує, коли забуваєш куди який провід йшов) і не залишати шуруповерт розібраним на кілька днів, бо дрібні деталі мають властивість губитися саме тоді, коли їх найменше очікуєш.